Ти знову лобом б'єш ту саму скелю,
Шукаєш стежки там, де їх нема.
Ти самотужки перетворюєш пустелю
На біле поле, де завжди зима.
Ти знов ведеш свою машину в пекло,
І тим, хто ззаду, прокладаєш шлях.
Ти борешся з буденністю запекло.
Невже побачив в небі божий знак?
Ти знову із надією в майбутнє,
Із сподіванням - все минеться цьогоріч.
Роздав задарма щастя ледь відчутне,
Закинув справи у пекельну піч.
Ти чув форшлагів більше, ніж мелодій,
Робив акценти. Ставив на слабку.
Ти відчуваєш, хто із натовпу є злодій.
Ти знаєш ціну. Та чи знаєш ти яку?
26.06.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880855
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2020
автор: Serg_maestro