З глибини духу
а не мод
і серцем я
і мій лобатенький народ
І.Ш.
Почутим є слово, якщо мовлено смиренно: Бог це в людях чує.
Вникніть, це так є: творите в похмурому драговинні умовностей; я першоімпульсом художнього новообразу проходжу в серце, не затримуючись в оболонках староприйнятих форм, і викрадаю на Небо. І в людяність. (Дивіться це — на відео книжкових презентацій.)
Так звані «вторинні форми», що ними світ бачать в мізках (це ніби калейдоскопічні скельця, підміна, якою в мозку бачить людина несправжньо цей світ), — дрижать від небувалого, раніше духом ще не приношуваного згустка надсвідомості — сплавлених нібито несумісних реалій, руйнуються і опадають: і є небувале ви́діння!
Звільнюється мозок! Організаційно самооптимізується.
Свідомість піднімається — в Надсвідомість.
Ось тому мільярди людей з калейдоскопічними скельцями вторинних форм у голові — самі собі непотрібні! Бо вся справа в зміні мислення! Все ж через мислення!! (Як мовлять саме сумні росіяни: жизнь не трудная, а гадкая и скучная.)
Всі керовані смішними мільярдерчиками, самотніми, — а не Богом.
Композитор Моцарт — товариш є мені. («Пишіте прості-ше, легше, зрозуміліше. Ось Вам три дукати».) Це що — остолопи? Це тоді, а чи й тепер?
В усі часи — те саме!
«Мати Божа жива єсть, і в серці Шевчука теж є: Її поетичний океан і поета заперечувать — безглуздо.
Але як тепер всім з цим жити? як нам? Не хочемо!»
Як фарисеї — не хочете вірити. Порочна воля.
Якщо є Мати жива — значить, є живий Христос. Цивілізація ж — проти Христа.
Розбиті ви, всі у фрагментах. Ваша воля — то зруйнована атомна станція! розкидана на розбещеності — й на чорному радії статевості!!
Як той Всесвіт, який, що доведено, розлітається увсебіч — пошматовані ваші мислеформи в головах розлітаються увсебіч!
Мислення ж у всього попереду!
Це не ви керуєте незібраним вашим розумом, коли в голові ви. Це ви розумієте?? Катастрофа науково-технічна — руйнуватиме все до кінця.
Контролюються майже всі мізки.
В Японії виправляєте лише наслідки її, ще потрібно ж — причину!
Виправлянням одних наслідків ще ніхто не спасся.
Вилікуй причину в однім собі!
Мати Божа подає тобі ці небувалі поезії-ліки.
Випробуй.
Воля твоя не відразу ж до волі Христової змінюється. Спочатку — мислення змінюють. Пристрасті розпалені загнуздає хто? Христос.
Тільки Любов Христова найвирішальніше погашує всі пристрасті.
В центрі серця внутрішньої людини — Христос. Чим далі від Христа всі — тим далі ви один від одного: це — розпад...
Думайте!!
Дуритесь ви самі, прогавлюєте цей розпад.
Не зосереджуєтесь на Христі. Тому пониження і — все — дрібніше...
Чого ж ви дивуєтесь, що розпади пішли всього, — і АЕС, і морів, і імперій, і цивілізації?..
Все при цьому — подалі від Христа!
Зробіть щось з собою. Особисто.
Не втрачаючи цієї миті. І не захолоджуючи волі. Інакше застигне, це — безглуздість.
Скажете:«А що? Мати Божа — ще не такого знайде нам».
Мій дух з Духом — ці живозвільнені сили стихій заарканює, переплавлює в тонкі форми, тим убезпечує, захищає і вас, і мене.
Що це? Космос і конкретність життя, взаємодії космосу і характерів, їхні зміни в реальності, які творить Бог-Слово.
Потік музики в живій волі, що усвідомлює і себе, і Христа в міру вираження художньо-духовної правди.
Не застав я Данте.
Що дивного? відкинули Христа — і поет Христів, надсвітній, з Моцартом є.
У стиснені форми вклав з натхнення Богоматері, з Божою поміччю, найоб’ємніший зміст.
«Шевчука вивести на кін — це світ перевернути! Хто це підніме?» — інтуїтивний Володимир Кучинський, режисер зі Львова, каже.
Не вірите? Жахлива концентрація — і всі сучасники в ауті. Вольфганг радісно сміється!
Гете: зі смертю Моцарта щезла надія на що-небудь подібне.
Христос є в серці внутрішнім моїм. Мене зцілює й тих, хто захоче просвітити свою природу істинну!
Всі творите — зважаючи на попередників; після Данте свій художній світ творю, не зважаючи ні на кого, світлом Христовим — нові небо і землю...
Шість мільярдів гоголівських типусів, самі те виказуєте — трохи іншими словами, на жаль, загальновживаними... «Нічого не розумію!». «Половину розумію, але мені — так доб-ре!!». «Багато є незрозумілого мені, але це — духовне...».
Христос — шлях людству, не нанотехнології, а Його проекти — спасіння, надалі , й ще далі. Хто знає? Бог-Христос — Центр, Шлях, Жива Істина.
Амінь.
17.03.2011
З книги "Живе в мені Христос" ел. видання 2012 р., див. у Вікіпедії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880858
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2020
автор: Шевчук Ігор Степанович