До твору SERGE DRONG «Прости»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879674
[b]Пробач,
тоді не знала я,
що ти в душі беріг ті спалені мости,
моя образа не змогла б тоді рости.
Я так чекала в хвилях смутку й самоти,
а ти, на жаль, посмів, зумів не підійти –
була безжальною
та мить невдач.
Мотив
цієї істини –
тепер навіки кожен з нас утратив шанс…
і в спільній долі більше вже не буде нас.
А те, що вогник-спогад у серцях не згас –
Лише нюанс, щоб біль ущух - потрібен час
з душею чистою
вперед іти…
Не мрій –
я вже прокинулась
від того зимного, замріяного сну,
розбила серцем диких ревнощів стіну,
вже почуттів забула силу й глибину
і віднайшла лише свою тепер весну.
Прожогом ринулась –
в вогненний рій…
Зумій!
В дарунок ночі тій,
для двох намріяній - щось в серці віднайти,
цей вогник радощів розквітлих донести,
ти не шукай в пітьмі мене – де я, не ти…
тому прошу – ім’ям кохання – відпусти,
прости дівоче те
і – зрозумій –
Ти вже не мій…[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880902
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2020
автор: Білоозерянська Чайка