Я хочу пригорнути немовля,
Таке рідненьке але вже доросле
і ніжно обійняти, як весна
Та жаль, що повернути мить не можна
Життя на місці звісно не стоїть
Полинути ми можемо думками
Та стільки не пройшло уже століть
Ті миті залишаться завжди з нами
Чарівний світ любові і тепла
Усе життя нас буде зігрівати
Без нього не було б у нім добра
Та скарбу найдорожчого, як мати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880933
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик