* * *
Господи, я не гадюка, не гадюка, —
шепчеться задавнена пилюка.
Той її
рукою й серцем знає,
хто її
із лиця вічності
стирає!
Та й у себе
з лиця подвигу і муки
познімає — клаки
із кошлатої пилюки
вічність сяє
Вічність — знає
от безкрилі
очі в мох
і що то сяє
і спаса
те не читають
чи читають?
27.06.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880959
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2020
автор: Шевчук Ігор Степанович