Білий попіл думок у зізнаннях твоїх затиха
Серед нот, серед струн, серед ліній життя
і ролей.
У подобі весни причаїлась душа до гріха
Й залюбила тебе, завернувши у свій
гобелен.
Ти відкинеш свій лік і залишиш усе так, як є,
Цвілий хліб,
в'ялі сни
і непроханий згусток мольби.
Перекреслиш ім'я, бо воно не твоє
-
нічиє,
І повіриш в любов, мов сліпець у
цілющість води.
Запливеш у глибінь, звідки лине чаруючий спів,
Він проникне у кров -
і зламає частину судна,
Ти відчуєш в судинах блаженство без болю /
слідів
І пірнеш до сирени в обійми, а потім -
до дна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880999
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2020
автор: дівчина з третього поверху