[i]Цей вірш моя внутрішня емоція на вірш Тетяни Мош "До братньої країни" ...
[/i]
І я б хотів ще вірити як ви,
Про те, що там живуть свої герої,
Що десь на берегах Москви
Враз спалахне багаття волі ...
На жаль, не вірю в добрі сни,
Безбарвні яничарські душі!
Якісь "слов'яни" із мордви?
Хриплять вгодовані чинуші ...
Може народів тих своє
Щось вирветься колись на волю?
Що краще, те без міри п'є,
Кляне при цьому свою долю ...
Стоїть дівча, в руках плакат:
"Росія, забирайся з України",
Такій звичайно, українець - брат,
Але вона байстрюк тої родини ...
...
Чудовий вірш ваш, ще знайшли в собі слова,
Та віра в них давно пропала,
Століттями нас "родичка" кусала,
Душа десь ще жива, та голова дурна ...
.....
Ще може та душа хоч іноді "співала"?
Бо Лія - це чужа, вона їм не своя.
Чи обірванкою душа та стала,
Нагадує п'яничку чи бомжа ?!
....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881019
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2020
автор: Дружня рука