О, доле, доленько чаїна,
Скажи навіщо і за що?
Страждає матінка Вкраїна,
І помираєм... за ніщо.
Найкращі згинули у муках,
Їх розіп’яли по тернах.
І досі цвіт гниє по тюрмах,
По «Біломорах» і степах.
Пора позбавитись клопоту.
У смерть одягнута печаль.
Терпіти досить каї.оту,
Пора сказати вам... прощай.
Прок.яті в.родки – «хоббіти»,
Терпінню нашому... межа.
Неспинні ваші апетити,
Здійняти мусимо м.ча.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881081
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2020
автор: Волиняка