Вшануймо Вія Божа потойбіччя,
Запалимо в хатах священну піч.
Весна красна вмиває хай обличчя,
Й пливе нехай з долини зівсібіч.
В усі віки відродження енергій,
Належать силі мертвій і живій.
Дві пори року ждуть своєї черги,
Кінець зимі, в воротах Весновій.
Могутній Велес розвертає Коло,
Щоб зняти Вію заслінку з повік.
Відходить в затінь військо Чорнобога,
Ступа Весняний Ранок на поріг.
Від слова вірш (вертати, повертати),
Провідник Велес в комнощі до Яв.
Щоби могли ми сіяти й орати,
Над горизонтом Сонечко здійняв.
Нехай кипить натхнення у поетах,
Ведичний Бик по суті то вірші,
Дістаньмо світло в теміні заметах,
У предків вірі промені душі.
Ш
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881082
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2020
автор: Волиняка