Люблю я посмішку, вона ж така чудова,
Немов, душі людської сонячний привіт,
Така прекрасна, як веселка, кольорова,
В яскраві фарби розмальовує цей світ.
Бувають посмішки, мов ягідки червоні,
Встидливо ямками рум'яними горять,
Або цвітуть, мов чорнобривці на балконі,
Що помаранчевим здалека майорять.
Бувають посмішки, неначе жовте листя,
Що опадає з вуст й летить в осінню даль,
Бувають посмішки, неначе зелень чиста,
Яка росою з душ змиває всю печаль.
Бувають тихі, мов блакитні океани,
Що в глибину м'якими хвилями манять,
Бувають сині, мов гірскькі, густі тумани,
Що на обличчях таємницями лежать.
А ще бувають фіолетово-бузкові,
Що залишають ароматний в серці слід...
Люблю я посмішки, вони ж такі чудові,
Немов душі людської сонячний привіт.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881137
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2020
автор: Sukhovilova