Мов ліхтарики, у небо відпускаю
Ощасливлені і зболені роки,
Їхнє світло мерехтливе споглядаю,
Що ховається навіки за хмарки.
Може й добре, що з теплом також зникає
Слід із серця пережитих холодів,
А в руках новий ліхтарик вже палає,
Ось і він тепер у небо полетів...
Як багато ліхтарів горить довкола,
Знов з'являються в руках, як і в моїх,
А у когось вже не з'явиться ніколи,
А у когось із долонь спадає сніг.
Шар за шаром час роки життя знімає,
То ж потрібно цінувати кожну мить,
Як ліхтар, життя так само догорає,
І колись востаннє в небо полетить.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881259
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2020
автор: Sukhovilova