Скинь локацию: что мы знаем о картографии
Источник: MORTHINE Motion Graphics / behance.net
Несмотря на то что ошибка в навигации порой приводит к чудесным открытиям — спасибо Колумбу за гамак и ананасы, — корректное ориентирование в пространстве с помощью карт всегда занимало важное место в человеческой истории. И хотя сейчас такие работы, как карта Птолемея, практически бесполезны для навигации, они дают ценное представление о том, что картографы, исследователи и географы своего времени понимали об окружающем их мире. А, скажем, карта Меркатора имеет ценность и сегодня, поскольку без нее не было бы возможным создание различных картографических проекций. Решили разобраться, что мы знаем о картографии и как человечество проходило долгий путь от настенных росписей до GPS.
Картография — это одновременно искусство и наука создания карт, она требует твердой руки, внимания к деталям и всестороннего знания географии. Картографию ранних времен следует рассматривать как математическую дисциплину, поскольку она определяет расположение объектов в пространстве, а математика всегда была наукой об измерениях. Ознакомиться с более чем 82 000 оцифрованных карт разных эпох вы можете на сайте Дэвида Рамзи, который владеет крупнейшей в мире частной коллекцией карт.
Некоторые из наскальных рисунков и изображений на костях и доисторических артефактах, которые долгое время считались исключительно художественными изображениями, согласно последним исследованиям, оказались ранними картами охотничьих угодий, ручьев и даже расположения звезд. Самым ранним зарегистрированным изображением маршрута считают настенную роспись, которая была сделана около 6200 г. до н. э. в Чатал-Хююк в Анатолии — на ней изображено расположение улиц и домов города, а также окружающие его объекты, например вулкан. Роспись была обнаружена в 1963 году недалеко от современной Анкары в Турции, однако нельзя с уверенностью сказать, является ли роспись ранней картой или же это своего рода стилизованная картина.
Древний мир
Карты и маршруты составляли и египтяне, однако, поскольку они использовали для этих целей папирус, крайне недолговечный материал, до нашего времени дошло совсем мало картографических свидетельств Египта. Но что точно можно с уверенностью сказать об эпохе до нашей эры, так это то, что ранние карты отражали религиозные верования относительно форм мира. Например, карты на вавилонских глиняных табличках, датируемых приблизительно 600 г. до н. э., показывают Вавилон и его окрестности в стилизованной форме, где город представлен прямоугольником, а река Евфрат — вертикальными линиями. Названная область изображена круглой и окруженной водой, что соответствует религиозному образу мира, в который верили вавилоняне.
Однако говорить о появлении картографии как дисциплины мы можем лишь с начала греческой цивилизации, когда географы эпохи начали научно оценивать окружность Земли. Птолемей, Геродот, Анаксимандр, Эратосфен — вот лишь некоторые имена людей, которые оказали огромное влияние на западные науки о Земле, включая географию. Они провели глубокое изучение размеров и формы планеты, ее обитаемых районов, климатических зон и положения стран.
Анаксимандр, мыслитель и ученик Фалеса Милетского, был первым, кто нарисовал карту известного мира. До наших времен она не сохранилась, но тем не менее благодаря описанию Геродота у нас есть представление о том, как она могла бы выглядеть: известный древнему мыслителю мир был изображен по кругу и размещался на Земле, которая имела форму барабана. Карта содержала два континента, «Европа» и «Азия», десять населенных пунктов и была разделена сверху вниз.
Хотя Анаксимандр, возможно, был первым греческим географом, титул «отец географии» получил ливийско-греческий ученый и философ Эратосфен, который жил между 276–194 годами до н. э. Именно он придумал слово «география» (и написал по этому поводу трехтомник, который сохранился во фрагментах), а также стал первым человеком, который смог вычислить размер Земли (ошибившись всего на 2%), используя в измерении осевой наклон планеты и, возможно, даже ее расстояние от Солнца. Величайшим вкладом Эратосфена в науку создания карт стала концепция широты и долготы: ему принадлежит одна из самых ранних карт известного мира (220 г. до н. э.), на которой представлены параллели и меридианы, что указывает на представление ученого о том, что Земля круглая.
Римская империя и картография
В римскую эпоху, в отличие от греков, которые интересовались в первую очередь наукой, картографы Рима ориентировались на практическое использование карт, военные и административные нужды. Необходимость контролировать империю в финансовом, экономическом, политическом и военном аспектах мотивировала на составление карт, которые отражали административные границы, физические характеристики земель или дорожные сети. Римские карты были более или менее ограничены территорией, включающей то, что называлось «Mare Nostrum», поскольку Средиземное море было ядром Римской империи, вокруг которого распределялись все административные районы.
То, что в целом римляне внесли небольшой вклад в картографию, немного странно, учитывая их навыки в строительстве дорог, которые требовали точных геодезических измерений. Кто знает, возможно, именно математическая природа карты помешала «нематематическим» римлянам продвигать дисциплину?
Птолемей написал свою «Географию» около 150 года н. э. и собрал в ней имеющиеся знания о географии мира того времени. В работе упоминалась система широты и долготы, а также средства описания местоположений объектов на Земле на основе астрономических наблюдений из этих областей. Оригинальные карты астронома так и не были найдены и, предположительно, были потеряны, но его работа была достаточно описательной, чтобы картографы смогли воссоздать наблюдения и в 1300 году создать карту Птолемея.
Средние века
Как только христианство распространилось по Европе, доминирующим стало утверждение, что истина о мире содержится исключительно в Библии, поэтому в тех местах, где библейские цитаты противоречили научным открытиям дохристианского времени, наука была отвергнута как языческая глупость. Среди прочего библейские цитаты, несмотря на все открытия греков, убедили одних в том, что Земля — круг, а не сфера, а других — в том, что Земля прямоугольник (согласно цитатам из Исаии о «четырех углах Земли»). Таким образом в эпоху Средневековья западный прогресс в области картографии приостановился. С другой стороны, настоящий расцвет начался в арабском, персидском и мусульманском мире, где ученые продолжали и продвигали традиции создания карт, в основном следуя методам Птолемея. В эту эпоху картографы также начали использовать знания и заметки исследователей и торговцев, которые путешествовали по мусульманскому миру.
Пока христианская Европа создавала религиозные представления о мире, впервые стали появляться карты нового типа для моряков — портуланы, — при изготовлении которых использовался магнитный компас. Самые ранние известные портуланы, на которых показывались береговые линии и острова, датируются началом 14 века и являются итальянскими или каталонскими картами. Первые портуланы охватывали Средиземное и Черное моря, показывали направления ветра и прочую информацию, полезную для моряков.
Революция картографии в Европе произошла лишь в 15 веке, и основной мотивацией стало, во-первых, открытие новых земель, а во-вторых, рост доступности карт благодаря изобретению печатного станка.
Tabula Rogeriana от аль-Идриси — это не просто карта мира, но тщательно составленный географический текст, который описывает природные особенности, этнические и культурные группы, социально-экономические и другие характеристики каждой области, нанесенной на карту. Работа была создана для короля Сицилии Роджера II, и при ее подготовке аль-Идриси использовал как свой собственный обширный опыт путешествий, так и беседы с другими исследователями и услуги чертежников, которым платили за то, что они ездили по миру и наносили на карту свои маршруты. Карты в Tabula Rogeriana описывают мир как сферу и разбивают его на семьдесят прямоугольных сечений, каждое из которых подробно описывается в заметках.
Карта Фра Мауро была создана монахом около 1450 года н. э. и считается одним из лучших произведений средневековой картографии. Большая круглая карта, около двух метров в диаметре, нарисованная на пергаменте и растянутая в деревянной раме, изображает известный в то время мир — Европу, Азию и Африку. Карты Фра Мауро ориентирована на юг, который расположен вверху.
Херефордская Mappa mundi, созданная Ричардом Хальдингамским и Лаффордским в 1285–1290 годах, известна тем, что является самой крупной средневековой картой, которая все еще существует, а также одной из самых тщательно прорисованных и раскрашенных. Сама карта круглая, в ее центре расположен Иерусалим, а в верхней части изображен райский сад в огненном кольце. Карта ориентирована на восток, который расположен вверху, а ее странная особенность состоит в том, что Европа ошибочно помечена как Африка, и наоборот. Хотя карта круглая, эксперты не считают это доказательством того, что картограф верил в плоскую Землю: карта рассматривается как тип проекции с необитаемыми районами к северу и югу. «Mappa mundi» — общий термин для карт средневековой Европы.
Ранний современный период
Полиграфия, а также разработка различных методов и инструментов измерения начиная с 16 века сделали картографов влиятельными людьми. Коммерческая экспансия, колонизация новых частей мира и поиск возможностей для военного превосходства над другими странами сделали необходимостью создание точных карт. Наибольший прогресс в картографической науке той эпохи случился в 1569 году, когда были опубликованы первые карты Герарда Меркатора.
На 16 век также пришлись значительные улучшения в вопросах тригонометрии, изготовлении математических инструментов, астрономии и географии. Немецкий математик Региомонтан был в числе первых,
кто понял, что для составления точных карт необходимы точные координаты мест и что самая большая проблема заключается в вычислении долготы — решить ее он предлагал с помощью метода расчета лунных расстояний. Последователем Региомонтана был Иоганн Вернер из Нюрнберга, географическая работа которого, книга «In Hoc Opere Haec Cotinentur Moua Translatio Primi Libri Geographicae Cl’Ptolomaei» (1514 г.), содержит описание инструмента с угловой шкалой, который позволяет считывать градусы. Вернер также представил метод определения долготы на основе лунных затмений и изучал картографические проекции: все это оказало сильное влияние на Герарда Меркатора.
Сам Меркатор создал много новых карт и глобусов, но его величайшим вкладом в картографию является проекция Меркатора. В какой-то момент картограф понял: все это время моряки неправильно предполагали, что следование определенному курсу компаса заставит их путешествовать по прямой линии. Корабль, плывущий к определенной точке по компасу, будет следовать по кривой, называемой локсодромией. Глобус, который Меркатор создал в 1541 году, впервые показал эти линии неровностей и стал шагом в разработке идеи проекции, которую Меркатор использовал впервые в 1569 году для настенной карты мира на 18 отдельных листах.
Карта мира Герарда Меркатора известна как первая попытка «правильно» представить круглую Землю на плоской поверхности. Поскольку она представляет собой цилиндрическую проекцию, карта не имеет согласованного масштаба применительно к круглой Земле, из-за чего расстояния вблизи полюсов сильно искажены. Интересно и то, что на этой карте Гренландия кажется больше Африки. В общем, как карта мира проекция Меркатора имеет существенные недостатки (как и все проекции), но для морских карт это, несомненно, лучшее решение, которое в конечном итоге было принято всеми моряками.
Карта Риччи была составлена иезуитским священником Маттео Риччи в 1602 году — это самая старая из сохранившихся карт на китайском языке, на которой есть Америка. В центре мира на карте расположен Китай.
Современный период
После промышленной революции во всем мире начали процветать торговля и коммерция. Эпоха постиндустриальной революции привела к появлению среднего класса, который мог позволить себе такую роскошь, как книги и путешествия. Географы и картографы отреагировали на растущий спрос: крупное, почти художественное создание карт, столь популярное в предыдущие столетия, уступило место более практичным и портативным картам с мелкими элементами. Карты начали постепенно терять свое декоративное значение.
К 17–18 векам научные достижения проложили путь для дальнейших улучшений, прогресс в картографии стал зависеть от наличия средств для точного определения положения мест. Расчет широты давно уже не был проблемой благодаря секстанту, однако с долготой по-прежнему все было не так уж просто. Помимо сложностей с методами ее вычисления, встал вопрос об установлении нулевой отметки. Для установления картографических стандартов было необходимо международное соглашение: гринвичский меридиан как нулевая отметка долготы был принят в 1884 году на Международной конференции по меридианам. Вторым основным ориентиром стал экватор. Наконец, для стандартизации карт было необходимо принять и другое решение, а именно то, как карта будет ориентирована. Сейчас нам кажется вполне логичным располагать север сверху, а юг — внизу, но на самом деле это совершенно произвольное решение.
Французский картограф Николя де Фер был в меньшей степени ученым и в большей — художником. Де Фер известен производством более 600 карт, и хотя они, вероятно, не выиграли бы никаких призов за географическую точность, его работы ценились за чистую красоту и декоративные качества. Этого было достаточно, чтобы назначить Николя де Фера королевским географом французского дофина, герцога Анжуйского.
Новейшее время
Важнейшим инструментом современной картографии стал компьютер — сейчас подавляющему большинству людей карты известны в виде GPS-навигации и плакатов с изображениями стран, развешанными над столами школьников. Хотя теоретически сама возможность рисовать карты в современном мире никуда не делась, сейчас подобное занятие является очень узкой областью для ценителей и не предполагает практического применения. Хотя современные картографы не пользуются тем же уважением, как их коллеги времен, когда рукописные и гравированные карты были дорогими предметами искусства, картография по-прежнему остается очень сложной дисциплиной. Немногие картографы являются лишь картографами: обычно человек этой профессии совмещает в себе художника, гравера и писателя. Но кем бы он ни был, одна общая черта объединяет всех картографов, и это увлечение окружающим миром.
Карты, которые изменили мир
Карта Генриха Мартелла (1490 г.)
Карта составлена немецким картографом и отражает новейшие теории о форме мира и наиболее точных способах отобразить его на плоской поверхности. Говорят, что Колумб использовал эту карту (или похожую на нее), чтобы убедить Фердинанда Арагонского и Изабеллу Кастильскую поддержать его путешествие в начале 1490-х годов. И если смотреть на карту, большого морского расстояния между Европой и Китаем действительно нет — как и думал Колумб.
Карта мира Мартина Вальдземюллера (1507 г.)
На этой карте впервые названа и рассматривается как отдельный континент Америка. Карта была создана опытным картографом Мартином Вальдземюллером и сопровождалась пояснительной брошюрой поэта и картографа Маттиаса Рингманна. Под впечатлением от работ флорентийского мореплавателя Америго Веспуччи Рингманн предположил, что Америка является не частью Азии, как думал Колумб, а самостоятельным континентом.
Китайский глобус (1623 г.)
Созданный для китайского императора, это самый ранний из известных китайских глобусов, который показывает слияние восточной и западной культур. Его создателями, как полагают, являются миссионеры-иезуиты Мануэль Диас (1574–1659), который привез в Китай телескоп, и Николо Лонгобарди (1565–1655), главный генерал китайской миссии. Уважаемые ученые, они представили изображение земного шара, которое контрастировало с традиционными китайскими картами: для них было нормальным преувеличивать размеры Китая и помещать его в центр мира.
Описательная карта лондонской нищеты (1889 г.)
Бизнесмен Чарльз Бут скептически отнесся к заявлению 1885 года о том, что четверть лондонцев живет в крайней нищете. Чтобы проверить положение дел, Бут нанял людей для расследования, которые обнаружили, что реальная цифра составляет 30%. Результаты исследования были картографированы, а состояние людей на карте размечалось с помощью семи цветовых категорий: от черного для «самого низкого класса, полукриминального» до золотого для богатых. Придя в ужас от результатов, власти Лондона построили первые муниципальные дома.
Будь на страже! (1921 г.)
В начале 20 века совсем молодому государству — СССР — угрожали вторжение, голод и социальные волнения. В помощь большевистской пропаганде был нанят целый ряд успешных советских художников и графиков, среди которых — Дмитрий Моор, автор плаката выше. Изображение с картой европейской части России и ее соседей, а также образ героической большевистской гвардии, побеждающей вторгающихся врагов, помогли определить место Советского Союза в русском народном самосознании.
Google — Планета Земля (2005 г.)
Практически впервые в истории возможность создать точную карту и указать на ней то, что вы считаете нужным, была передана в руки любого желающего. Если же вам не очень интересно отмечать на карте ближайший магазин, возможность посмотреть на Землю из космоса и поискать необычные объекты на поверхности нашей планеты тоже вполне неплохой бонус.
Анна Веселко
https://theoryandpractice.ru/posts/18078-skin-lokatsiyu-chto-my-znaem-o-kartograf
Перевела на украинский язык 30.06.20 17.06
Скинь локацію: що ми знаємо про картографію
Джерело: MORTHINE Motion Graphics / behance.net
Незважаючи на те що помилка в навігації часом призводить до дивним відкриттям — спасибі Колумбу за гамак і ананаси, — коректне орієнтування в просторі за допомогою карт завжди займало важливе місце в людській історії. І хоча зараз такі роботи, як карта Птолемея, практично марні для навігації, вони дають цінне уявлення про те, що картографи, дослідники і географи свого часу розуміли про навколишній світ. А, скажімо, карта Меркатора має цінність і сьогодні, оскільки без неї не було б можливим створення різних картографічних проекцій. Вирішили розібратися, що ми знаємо про картографії та як людство проходило довгий шлях від настінних розписів до GPS.
Картографія — це мистецтво і наука створення карт, вона вимагає твердої руки, уваги до деталей і всебічного знання географії. Картографію ранніх часів слід розглядати як математичну дисципліну, оскільки вона визначає розташування об'єктів у просторі, а математика завжди була наукою про вимірювання. Ознайомитися з більш ніж 82 000 оцифрованих карт різних епох ви можете на сайті Девіда Рамзі, який володіє найбільшою в світі приватною колекцією карт.
Деякі з наскельних малюнків і зображень на кістках і доісторичних артефактах, які довгий час вважалися виключно художніми зображеннями, згідно з останніми дослідженнями, виявилися ранніми картами мисливських угідь, струмків і навіть розташування зірок. Самим раннім зареєстрованим зображенням маршруту вважають настінний розпис, яка була зроблена близько 6200 р. до н. е. в Чатал-Хююк в Анатолії — на ній зображено розташування вулиць і будинків міста, а також оточуючі його об'єкти, наприклад вулкан. Розпис була виявлена в 1963 році недалеко від сучасної Анкари в Туреччині, однак не можна з упевненістю сказати, чи є розпис ранньої карткою або ж це свого роду стилізована картина.
Стародавній світ
Карти та маршрути складали і єгиптяни, проте, оскільки вони використовували для цих цілей папірус, вкрай недовговічний матеріал, до нашого часу дійшло зовсім мало картографічних свідоцтв Єгипту. Але що точно можна з впевненістю сказати про епоху до нашої ери, так це те, що ранні карти відбивали релігійні вірування щодо форм світу. Наприклад, карти на вавілонських глиняних табличках, датованих приблизно 600 р. до н. е., показують Вавилон і його околиці в стилізованій формі, де місто представлений прямокутником, а річка Євфрат — вертикальними лініями. Названа область зображена круглої і оточеній водою, що відповідає релігійного образу світу, у який вірили вавілоняни.
Однак говорити про появу картографії як дисципліни ми можемо лише з початку грецької цивілізації, коли географи епохи науково почали оцінювати окружність Землі. Птолемей, Геродот, Анаксимандр, Ератосфен — ось лише деякі імена людей, які зробили величезний вплив на західні науки про Землю, включаючи географію. Вони провели глибоке вивчення розмірів і форми планети, її жилих районів, кліматичних зон і положення країн.
Анаксимандр, мислитель і учень Фалеса Мілетського, був першим, хто намалював карту відомого світу. До наших часів вона не збереглася, але тим не менше завдяки опису Геродота у нас є уявлення про те, як вона могла б виглядати: відомий стародавнім мислителю світ був зображений по колу і розміщувався на Землі, яка мала форму барабана. Карта містила два континенти, «Європа» і «Азія», десять населених пунктів і була розділена зверху вниз.
Хоча Анаксимандр, можливо, був першим грецьким географом, титул «батько географії» отримав лівійсько-грецький вчений і філософ Ератосфен, який жив між 276-194 роками до н. е. Саме він придумав слово «географія» (і написав з цього приводу тритомник, який зберігся у фрагментах), а також став першою людиною, який зміг обчислити розмір Землі (помилившись всього на 2%), використовуючи у вимірі осьової нахил планети і, можливо, навіть її відстань від Сонця. Найбільшим внеском Ератосфена у науку створення карт стала концепція широти і довготи: йому належить одна з найбільш ранніх карт відомого світу (220 р. до н. е..), на якій представлені паралелі і меридіани, що вказує на уявлення вченого про те, що Земля кругла.
Римська імперія та картографія
В римську епоху, на відміну від греків, які цікавилися в першу чергу наукою, картографи Риму орієнтувалися на практичне використання карт, військові та адміністративні потреби. Необхідність контролювати імперію у фінансовому, економічному, політичному і військовому аспектах мотивувала на складання карт, які відображали адміністративні кордони, фізичні характеристики земель або дорожні мережі. Римські карти були більш або менш обмежені територією, що включає те, що називалося «Mare Nostrum», оскільки Середземне море було ядром Римської імперії, навколо якого розподілялися всі адміністративні райони.
Те, що в цілому римляни зробили невеликий внесок у картографію, трохи дивно, враховуючи їх навички в будівництві доріг, які вимагали точних геодезичних вимірювань. Хто знає, можливо, саме математична природа карти завадила «нематематическим» римлянам просувати дисципліну?
Птолемей написав свою «Географію» близько 150 р. н. е. і зібрав в ній наявні знання про географію світу того часу. В роботі згадувалася система широти і довготи, а також засоби опису місцеположення об'єктів на Землі на основі астрономічних спостережень з цих областей. Оригінальні карти астронома так і не були знайдені й, імовірно, були втрачені, але його робота була досить описової, щоб картографи змогли відтворити спостереження і у 1300 році створити карту Птолемея.
Середні століття
Як тільки християнство поширилося по Європі, домінуючим стало твердження, що істина про світ міститься виключно в Біблії, тому в тих місцях, де біблійні цитати суперечили науковим відкриттям дохристиянського часу, наука була відкинута як язичницька дурість. Серед іншого біблійні цитати, незважаючи на всі відкриття греків, переконали одних в тому, що Земля — коло, а не сфера, а інших — у тому, що Земля прямокутник (згідно цитат із Ісаї про «чотирьох кутах Землі»). Таким чином в епоху Середньовіччя західний прогрес в області картографії призупинився. З іншого боку, справжній розквіт почався арабською, перською та мусульманському світі, де вчені продовжували і просували традиції створення карт, в основному дотримуючись методів Птолемея. У цю епоху картографи також почали використовувати знання і замітки дослідників і торговців, які подорожували по мусульманського світу.
Поки християнська Європа створювала релігійні уявлення про світ, вперше стали з'являтися карти нового типу для моряків — портуланы, — при виготовленні яких використовувався магнітний компас. Найбільш ранні відомі портуланы, на яких показувалися берегові лінії та острови, датуються початком 14 століття і є італійськими або каталонськими картами. Перші портуланы охоплювали Середземне і Чорне моря, показували напряму вітру та іншу інформацію, корисну для моряків.
Революція картографії в Європі відбулася лише в 15 столітті, і основною мотивацією стало, по-перше, відкриття нових земель, а по-друге, зростання доступності карт завдяки винаходу друкарського верстата.
Tabula Rogeriana від аль-Ідрісі — це не просто карта світу, але ретельно складений географічний текст, який описує природні особливості, етнічні та культурні групи, соціально-економічні та інші характеристики кожної області, нанесеної на карту. Робота була створена для короля Сицилії Роджера II, і при її підготовці аль-Ідрісі використовував як свій власний великий досвід подорожей, так і бесіди з іншими дослідниками та послуги креслярів, яким платили за те, що вони їздили по світу і наносили на карту свої маршрути. Карти в Tabula Rogeriana описують світ як сферу і розбивають його на сімдесят прямокутних перерізів, кожне з яких докладно описується в нотатках.
Карта Фра Мауро була створена ченцем близько 1450 року н. е. і вважається одним з кращих творів середньовічної картографії. Велика кругла карта, близько двох метрів в діаметрі, намальована на пергаменті і розтягнута в дерев'яній рамі, змальовує відомий на той час світ — Європу, Азію і Африку. Карти Фра Мауро орієнтована на південь, який розташований вгорі.
Херефордская Mappa mundi, створена Річардом Хальдингамским і Лаффордским в 1285-1290 роках, відома тим, що є найбільшою середньовічної картою, яка все ще існує, а також однією з найбільш ретельно промальованих і розфарбованих. Сама карта кругла, у її центрі розташований Єрусалим, а у верхній частині зображено райський сад у вогняному кільці. Карта орієнтована на схід, який розташований вгорі, а її дивна особливість полягає в тому, що Європа помилково позначено як Африка, і навпаки. Хоча карта кругла, експерти не вважають це доказом того, що картограф вірив у плоску Землю: карта розглядається як тип проекції з безлюдними районами на північ і південь. «Mappa mundi» — загальний термін для карт середньовічної Європи.
Ранній сучасний період
Поліграфія, а також розробка різних методів та інструментів вимірювання починаючи з 16 століття зробили картографів впливовими людьми. Комерційна експансія, колонізація нових частин світу і пошук можливостей для військової переваги над іншими країнами зробили необхідністю створення точних карт. Найбільший прогрес у картографічної науки тієї епохи стався в 1569 році, коли були опубліковані перші карти Герарда Меркатора.
На 16 століття також припали значні поліпшення в питаннях тригонометрії, виготовленні математичних інструментів, астрономії та географії. Німецький математик Регіомонтан був у числі перших,хто зрозумів, що для складання точних карт необхідні точні координати місць і що найбільша проблема полягає в обчисленні довготи — вирішити її він пропонував за допомогою методу розрахунку місячних відстаней. Послідовником Региомонтана був Йоганн Вернер з Нюрнберга, географічна робота якого, книга «In Hoc Opere Haec Cotinentur Moua Translatio Primi Libri Geographicae Cl'Ptolomaei» (1514 р.), містить опис інструменту з кутовою шкалою, який дозволяє зчитувати градуси. Вернер також представив метод визначення довготи на основі місячних затемнень і вивчав картографічні проекції: все це зробило сильний вплив на Герарда Меркатора.
Сам Меркатор створив багато нових карт і глобусів, але його найбільшим вкладом у картографію є проекція Меркатора. У якийсь момент картограф зрозумів: все це час моряки неправильно припускали, що проходження певного курсу компаса змусить їх подорожувати по прямій лінії. Корабель, що пливе до певної точці за компасом, буде слідувати по кривій, званої локсодромией. Глобус, який Меркатор створив в 1541 році, вперше показав ці лінії нерівностей і став кроком у розробці ідеї проекції, яку Меркатор використовував вперше в 1569 році для настінної карти світу на 18 окремих аркушах.
Карта світу Герарда Меркатора відома як перша спроба «правильно» подати круглу Землю на плоскій поверхні. Оскільки вона являє собою циліндричну проекцію, карта не має узгодженого масштабу стосовно до круглої Землі, з-за чого відстані поблизу полюсів сильно спотворені. Цікаво й те, що на цій карті Гренландія здається більше Африки. Загалом, як карта світу проекція Меркатора має істотні недоліки (як і всі проекції), але для морських карт це, безсумнівно, краще рішення, яке в кінцевому підсумку було прийнято всіма моряками.
Карта Річчі була складена єзуїтським священиком Маттео Річчі в 1602 році — це найстаріша зі збережених карт на китайській мові, на якій є Америка. В центрі світу на карті розташований Китай.
Сучасний період
Після промислової революції в усьому світі почали процвітати торгівля і комерція. Епоха постіндустріальної революції призвела до появи середнього класу, який міг дозволити собі таку розкіш, як книги і подорожі. Географи і картографи відреагували на зростаючий попит: велике, майже художнє створення карт, настільки популярне в попередні сторіччя, поступилося місцем більш практичним і портативним картками з дрібними елементами. Карти почали поступово втрачати своє декоративне значення.
До 17-18 століть наукові досягнення проклали шлях для подальших поліпшень, прогрес в картографії став залежати від наявності коштів для точного визначення положення місць. Розрахунок широти давно вже не був проблемою завдяки секстанту, однак з довготою раніше все було не так вже просто. Крім складностей з методами її обчислення, постало питання про встановлення нульової позначки. Для встановлення картографічних стандартів було необхідно міжнародна угода: грінвіцький меридіан як нульова відмітка довготи був прийнятий в 1884 році на Міжнародній конференції по меридіанах. Другим основним орієнтиром став екватор. Нарешті, для стандартизації карт було необхідно прийняти й інше рішення, а саме те, як карта буде орієнтована. Зараз нам здається цілком логічним розташовувати північ зверху, а південь — внизу, але насправді це абсолютно довільне рішення.
Французький картограф Ніколя де Фер був у меншій мірі ученим і більшою — художником. Де Фер відомий виробництвом понад 600 карт, і хоча вони, ймовірно, не виграли б ніяких призів за географічну точність його роботи цінувалися за чисту красу і декоративні якості. Цього було досить, щоб призначити Ніколя де Фера королівським географом французького дофіна, герцога Анжуйського.
Новітній час
Найважливішим інструментом сучасної картографії став комп'ютер — зараз переважній більшості людей карти відомі у вигляді GPS-навігації та плакатів із зображеннями країн, розвішаними над столами школярів. Хоча теоретично сама можливість малювати карти в сучасному світі нікуди не поділася, зараз подібне заняття є дуже вузькою областю для цінителів і не передбачає практичного застосування. Хоча сучасні картографи не користуються тією ж повагою, як їх колеги часів, коли рукописні і гравіровані картки були дорогими предметами мистецтва, картографія як і раніше залишається дуже складною дисципліною. Деякі картографи є лише картографами: зазвичай людина цієї професії поєднує в собі художника, гравера і письменника. Але ким би він не був, одна загальна риса об'єднує всіх картографів, і це захоплення навколишнім світом.
Карти, які змінили світ
Карта Генріха Мартелла (1490 р.)
Карта складена німецьким картографом і відображає новітні теорії про форми світу і найбільш точних способах відобразити його на плоскій поверхні. Кажуть, що Колумб використовував цю карту (або схожу на неї), щоб переконати Фердинанда Арагонського та Ізабеллу Кастильскую підтримати його подорож на початку 1490-х років. І якщо дивитися на карту, великого морського відстані між Європою і Китаєм справді немає — як і Колумб думав.
Карта світу Мартіна Вальдземюллера (1507 р.)
На цій карті вперше названа і розглядається як окремий континент Америка. Карта була створена досвідченим картографом Мартіном Вальдземюллером і супроводжувалася пояснювальній брошурою поета і картографа Маттіаса Рингманна. Під враженням від робіт флорентійського мореплавця Амеріго Веспуччі Рингманн припустив, що Америка не є частиною Азії, як Колумб думав, а самостійним континентом.
Китайський глобус (1623 р.)
Створений для китайського імператора, це найбільш ранній з відомих китайських глобусів, який показує злиття східної і західної культур. Його творцями, як вважають, є місіонери-єзуїти Мануель Діас (1574-1659), який привіз до Китаю телескоп, і Ніколо Лонгобарди (1565-1655), головний генерал китайської місії. Шановні вчені, вони представили зображення земної кулі, що контрастувало з традиційними китайськими картами: для них було нормальним перебільшувати розміри Китаю і поміщати його в центр світу.
Описова карта лондонській злиднів (1889 р.)
Бізнесмен Чарльз Бут скептично поставився до заяви 1885 року про те, що чверть лондонців живе у крайній убогості. Щоб перевірити стан справ, Бут найняв людей для розслідування, які виявили, що реальна цифра становить 30%. Результати дослідження були картографированы, а стан людей на карті размечалось з допомогою семи колірних категорій: від чорного для «найнижчого класу, напівкримінального» до золотого для багатих. Прийшовши в жах від результатів, влада Лондона побудували перші муніципальні будинки.
Будь на сторожі! (1921)
На початку 20 століття зовсім молодій державі — СРСР — погрожували вторгнення, голод і соціальні заворушення. В допомогу більшовицькій пропаганді був найнятий цілий ряд успішних радянських художників і графіків, серед яких — Дмитро Моор, автор плаката вище. Зображення з картою європейської частини Росії та її сусідів, а також образ героїчної більшовицької гвардії, перемагаючої вторгалися ворогів, допомогли визначити місце Радянського Союзу в російському народному самосвідомості.
Google Планета Земля (2005)
Практично вперше в історії можливість створити точну карту і вказати на ній те, що ви вважаєте за потрібне, була передана в руки будь-якого охочого. Якщо ж вам не дуже цікаво відзначати на карті найближчий магазин, можливість подивитися на Землю з космосу і пошукати незвичайні об'єкти на поверхні нашої планети теж цілком непоганий бонус.
Ганна Веселко
https://theoryandpractice.ru/posts/18078-skin-lokatsiyu-chto-my-znaem-o-kartograf
Переклала на українську мову 30.06.20 17.06
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881267
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2020
автор: Тома