* * *

Пришпорити  б  раптом  стрімкого,  як  вітер,  коня.
В  сідлі  золотому  туди,  де  уже  горизонт...
Отак  і  помчати.  Нехай  мене  час  доганя.
Прицілитись  в  небо  з  рушниці  старої.  І  сон
Підстрелити  вправно,  удосвіта  вставши.  А  так…
Ген  по  автостраді    шалене    несеться  авто.
Де  б  випити  кави?  Майнув  на  узбіччі  знак.
Весна  на  зупинці.  Її  не  чекав  ніхто…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=88132
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.08.2008
автор: Наталя Лазука