Довга і повчальна, наче притча
(є у ній замислитись над чим),
спогади про море електричка
в серці понесла удалечінь.
В спогадах маячить відпочинок,
моря й неба спільна бірюза.
Нині ж виднокрай перед очима
синь небес від степу відріза.
Міцно ще на тлі висить картина:
Водна гладь. Заграва. Кораблі.
Змахи крил вечірнього мартина.
Урвища і трави-королі.
Я – між диких трав, як в морі – риба.
Між рідких акацій – путівець.
Простір, що в устах докупи дримба
з'єднувала чарами увесь.
Хвилі, що не двічі і не тричі
в снах мене гойдатимуть вночі.
Морем гляну в вічі електричці
й миттю обернусь на далечінь...
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881329
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2020
автор: Олександр Обрій