Кличе липа у гай
ароматом медовим,
Де справжнісінький рай
просто неба, казковий
Де повітря тремтить
в серцевидному листі,
Пісня бджілок летить
дивовижно, врочисто…
Чи так славлять свій край,
чи оспівують літо…
Та душа просить: «Грай!
Милу́й, сонячним цвітом.
Хай небесна блакить
ніжить хусточку крони,
Комашня гомонить
про природи закони…
Сонце руки свої
простягає крізь віття,
А невтомні рої
все цілують суцвіття…
Ноги пестить трава
шовковистим розмаєм…
В квітах мрія жива:
вечір з липовим чаєм…
З п’янко-ніжним смаком,
де сховалося літо…
Губи вкрились медком,
а душа моя світлом.
02.07.2020
Л.Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881427
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2020
автор: Любов Таборовець