Матусю бачу я у сні,
Вона всміхається мені,
Неначе хоче щось сказати,
Але не може розмовляти.
В її очах я бачу смуток,
До неї підбігаю хутко,
Роблю ще крок... Секунди мить...
Від болю серденько щемить...
Я хочу маму обійняти,
Як ми сумуємо сказати,
Ще крок...Один маленький крок...
Роблю до мами я стрибок,
Щоб швидше поруч опинитись,
У рідні очі подивитись,
Та напівкроці зупиняюсь,
Немає мами... Просинаюсь...
Та це, всього був тільки сон,
У серці знов горить вогонь,
На жаль, ця відстань нездоланна...
І мить розлуки невблаганна...
Я знаю, треба відпустити,
Змиритися, і далі жити.
Хоч сумно, плакать перестану,
Чекатиму у снах на маму.
Присвята дорогій матусі (посмертно)
02. 07. 2020
Світлина з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881444
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2020
автор: Любов Граб