[i][b]Це не твоя зажура потайна
Із вуличок шпалерами нависла,
А це війна, непрохана війна,
Задимлено-проболенна і кисла.
І не відряджень помахи руки
Маленьких донь й синочків на пероні,
А збовтаний коктель гіркий війни
Без зайвих тостів й зайвих обговорень.
Це не сльози солона течія -
З душі від горя масове цунамі,
Що хвилею зненацька обійма,
Прощальний погляд схиленої мами.
Це тиха біль, що шаликом пливе,
Мов камуфляж солдата по вагоні,
Та горя ледь помітний силует,
Що сивим пасмом падає на скроні.
Це монотонний стук коліс біди
На тлі осінньо-перегірклої печалі,
Для когось він по-іншому дзвенить,
Чию струну в степах вже обірвали.[/b][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881560
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2020
автор: Лілея1