Тебе забути?.. Та хіба можливо
забути подих вітру теплий, літній
небесно-мудрій пташці перелітній,
пірнаючи у пошуках поживи?..
… забути промінь сонця, що грайливо
лоскоче темне око безпросвітній
пітьмі, що після ночі, незлобливо
поступиться цій посмішці привітній?..
Тебе забути?.. Та хіба можливо
забути аромат колючих квітів,
що губиться в безмежжі-буйноцвітті,
зростаючи хвилююче-дражливо?..
… забути спів птахів, що так жадливо,
врізаються у тишу монолітів,
та з захватом природи, галасливо
дарують нам симфонію привітів?..
Тебе забути?.. Хм… Уже простіше
навчитися літати за століття
у ніжному від хмар різноманіття
раю… все далі… вище… та хутчіше…
… забути?.. Хм… Лице найяскравіше?..
Очей духмяно-сяючі суцвіття?..
Усмішок-слів бездонне розмаїття?..
Те сонце, що в обіймах — найпалкіше?..
[i]17,06,2020[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881688
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2020
автор: SERGE DRONG