Недовгий людський вік:
Лиш народивсь недавно,
Неначе і не жив, а помирати час.
Чи хоче чоловік,
Та опиратись марно,
Бо нам судилось жити лише раз.
Все поспішав кудись –
Не вистачало часу,
Щоб розпочате все довести до пуття.
То вчився, то женивсь,
То працював на касу,
А що хотів зробить – не вистачить життя.
Недовгий людський вік -
З роботи і додому,
І навіть не встигаєш відпочивать як слід.
Потроху з року в рік
Ти набираєш втому
І до кінця життя все знижуєш політ.
Прожив як у кіно:
Важливе – поза кадром,
А те, що на виду, лиш суєта суєт.
Та смерті все одно,
Був добрим ти чи гадом,
Бідний чи багатий, письменник чи поет.
Всього не забереш
На той світ із собою -
Ні злото, ні майно геть непотрібне там.
В останню путь підеш
І підуть за тобою
Усі твої гріхи, в яких ти винен сам.
Недовгий людський вік.
Душа покине тіло
І піде на митарства у чужі світи.
Як жив цей чоловік,
Розкаже його діло
І той життєвий шлях, яким він встиг пройти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881845
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2020
автор: Павло Коваленко