Про те, що треба лиш добро робити, усім дано сьогодні знать.
Щось добре є завжди, навіть в гіркому. Стараймося добро впізнать.
Не плачу я... то сльози самі ллються. О, скільки їх! Гірчить-гір-
чить. Болить.
Не плачу я... то сльози самі ллються. Бо ж як мені із ними в сві-
ті жить?
О, скільки можна тим сльозам ще литись?. Подумалось, чому гір-
чить сльоза? Образа гнітить душечку. Молюся. Як добре, що об-
разила не я.
І хоч тепер не хочеться всміхатись, та зникне із сльозами гіркота.
Шкода, що так зі мною поступили. Все ж краще, ніж від мене ко-
гось пекла б та гіркота.
Ясному дню у очі подивлюся й скажу:
- Минеться. За сльози ці прости. Я вчуся, світлий мій, всьому раді-
ти, щоб, як і ти, усмішками цвісти.
Невидимі бувають дуже часто в образ таких (Запам'ятай!) при-
чини. Прощати треба тих, хто нас образив. Навіть якщо не розуміє-
мо провини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881911
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2020
автор: Надія Башинська