Ходили в ліс на тихе полювання,
коротше кажучи - ходили по гриби,
щоб розрядитися і знизить хвилювання,
що накопичуються кожної доби.
У сосняку між падалишніх шишок
під килимом із хвої і кори,
де панує тиша і затишок,
ростуть собі тихенько маслюки.
Вони маленькі, липкі і красиві,
коли ще тільки випнулись з землі,
ми назбирали їх й були щасливі,
й щиро раділи, як діти малі.
А в дубняку, де запахи всі тлінні
і шурхотять старі листки й гілки,
у світлотіньовому мерехтінні
ростуть бабки, решітки й синяки.
Щоб їх знайти і назбирати досить,
треба раніше втрапити туди,
як тільки сонце визбирає роси
й ніхто до нас ще не ходив сюди.
Нам повезло – грибів ми назбирали
й прийшли додому не з пустим відром,
та головне, що ми відпочивали
і повернулися додому з вечором.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881952
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2020
автор: Павло Коваленко