В 16 році на Йвана Купала
Сім’я Погребних цілу нічку не спала,
Бо батечко Йосип і мама Христина
Ловили в капусті четвертого сина.
У церкві у купіль синочка поклали,
А як охрестили – Прокопом назвали.
Синок підростав, поправлявся і з часом
У Оржиці Новій закінчив сім класів.
В городні бригаді збігає час прудко,
Він в технікум їде – в Березову Рудку.
Диплом зоотехніка хлопцю вручили,
Та доля до школи його прищепила.
А потім в Петрівське його направляють,
Директором шкли тоді призначають.
У тім же Петрівським у місячну нічку
Зустрів, покохав він єдину Марічку.
Марічка в Петрівським колгоспі робила
Та Гришу і Толю – синочків родила.
А в Оржиці Новій Марічка – матуся
На світ народила гарненьку Катрусю,
А татку в війну, ох, не легко прийшлось!
Спочатку по «броні» лишитись прийшлося,
Живим від гестапівців чудом лишився,
А наші прийшли – на війну попросився.
…Обманний удар на той острів козачий,
Смертельні атаки, криваві, гарячі…
Живим залишився, пройшло мимо горе,
А дев’ять з десятка пливли в Чорне море…
Із Лютіжа Київ дивізія брала,
Житомир аж двічі від німців звільняла.
В боях за Житомир був ранений тяжко
Прийшлося із гіпсу зробити тільняжку.
Житомир і Київ, Котовськ і Тамбов,
І аж в Забайкаллі притулок знайшов.
Днів триста Прокопа у гіпсі крутили,
А як гіпс розбили – додому пустили.
Чи рік, а чи два у Петрівським пройшло,
Нарешті попав він у рідне село.
В Житомирській педінститут поступає
І мову німецьку уже викладає.
В труді і діяльності роки проходять,
Всі діти в життя вже дорогу знаходять.
Узнали синочки мужицьку є діло –
Невісток приводять: і Ніну й Тамілу.
З поклоном у дім їхня донечка Катя
Приводить Володя – найстаршого зятя.
Хай трішки спочинуть натруджені руки:
Дідуню вітають із святом п’ять внуків,
Три правнуки також бажають добра,
Вигукують он: «З ювілеєм. Ура!»
І ми ювіляру сьогодні бажаєм
Здоров’я міцного і щастя без краю.
Нехай ще в Прокопа збереться застілля
На їх ювілейне – коронне весілля.
Хай множиться рід козаків погребних,
Хай вільною буде Вкраїна для них.
А раз ювіляр по-німецькому знає,
То ще й по-німецьки його привітаєм:
Im lustic Auge keine Träne,
Wir ziehen am Esstisch und
Flat schen die Zhne: Prokip
Wir Schraen, wir zingen
Das leid, wir Gratuline
Mit drei fahen Zieg!
07.07.1996
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882056
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2020
автор: САВИЧ