Бери мене за руку і веди, таку як є - обпалену вітрами.
Без опору я здамся у полон, бо так давно люблю тебе без тями.
Надпий росою вкриті береги, хай вийде сіль на сильні твої плечі,
я заколишу сни твої і дні, я затишком наповню кожен вечір.
А прийде ніч, я місяцем з вікна твої долоні буду цілувати
і краплею добірного вина мене ти зможеш вдосталь смакувати.
Я буду як наперсток для душі, усі го́лки прийму на сво́ї пальці,
єдине прошу, тільки не роби мене земною, як оті недбальці.
Тримай мене в душі як оберіг і не показуй світу, хай не знає,
що ти в мені мелодію зберіг, що лиш тобі у серце долинає.
GG 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882161
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2020
автор: Галина Ганчук