Змінила кров і соком бузини,
атраментом залила аркуш – проза,
як в душну ніч пропала пишна роза,
спустивши долу пелюстки спідниць.
Змінила кров, зміліла і забулась.
В одвіт, як глянеш – сором не пече;
чомусь, тебе, в безликість зодягнула
любов. І дивиться, і мучиться з очей.
Мабуть твій місяць сонце переважив,
на вічних шальках терезів
і лотос крайньої межі
пахучу квітку цвіллю вразив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882170
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2020
автор: Володимир Каразуб