Падав вечір в обійми до ночі,
Поволока пливла угорі.
Малювали у темне світ зодчі
І не видно в захмар’ї зорі.
Блимав вогник теплом у віконці,
Подорожньому вказував путь.
Й кароокі малі охоронці,
Що в кімнаті на щастя цвітуть.
Лив артуріум запах дурманний
Ароматом південних ночей.
Ввів свідомість у смуток туманний
І дощем проливався з очей.
Душа плакала тихо в любові,
Що у серці плекали роки.
Трепетала при кожному слові,
Ще б торкнутись твоєї руки.
І заснути, вмостившись на грудях,
Безборонним спокійним дитям.
Бо без тебе думки мої блудять,
У безсонні зчиняючи гам.
08.07.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882193
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2020
автор: Валентина Ланевич