Ми вбиваємо зубами,
ми хороним язиком.
В поглядах себе ховаєм,
існування кличем сном.
Симуляція небесна!
Ангел - робот, бог - імплант.
Глибина три метри в землю -
плечі розправля атлант.
В пеклі скрегети металу...
О, чудесний новий світ!
"Ви тримайтеся, нащадки..!"
запишу у заповіт...
Це ін'єкція безсмертя.
Вічно буде жити він,
повз гнилої біомаси,
механічний апельсин!
Спалахи для мене цятки,
я покинув часу плин,
мій годинник зупинився:
нуль чотири п'ять один.
Крізь щілину щастя віє,
вітер суму ще не вщух.
Якщо маєш мухобійку,
значить - повелитель мух...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882218
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2020
автор: Бог Обману