Від краю та до краю,
моя душа літає.
Куди летить — не знаю,
не слухає мене.
Не знаю, не гадаю
чому печаль гортаю,
в глибокім сні блукаю,
не згадую себе.
Згадаю — запитаю.
Навіщо помираю?
Нестерпну біль ковтаю,
не зрадивши тебе.
Не лаю — відпускаю,
у небо відлітаю...
Прощення не жадаю,
поки зоря веде.
Від пекла аж до раю
смарагдів назбираю,
сумління відпускаю —
нехай любов живе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882265
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2020
автор: Олег Крушельницький