О, моя Наталка,
Ти вже не весталка,
Ти пройшла скрізь брами
Іспитів важких.
Що в тебе на серці -
Біль, печаль чи радість?
Може, грав я в терцію,
Іншим всім на заздрість?
Ти мені потрібна,
Як той хліб і вода,
Ти у мене рідна,
То ж, дійдемо згоди.
О, моя Наталко,
Кохав я тебе палко,
Та й зараз теж кохаю
Скрізь роки і віки...
Все лихе минеться,
Залишиться у серці,
Що мене тримає
У ці часи стрімкі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882311
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2020
автор: Vitamir