Ходить літо коло броду,
Та й питає тиху воду:
"Чом ти, воде, поспішаєш,
А куди, ти хоча б знаєш?.."
Йду у поле, там є квіти,
Я плету вінок із жита,
Квіточками заплітаю,
На голову надіваю...
Іду далі я до гаю,
Соловей вже не співає,
Листя на кущах тріпоче,
Щось сказати мені хоче...
Я біля кущів спиняюсь,
І навколо розглядаюсь,
Листя сонечком горить,
Дуб замріяний стоїть...
Розмовляю я з кущами,
Дубову кору торкаю,
Кажу йому: "Не журися,
В тебе гарний стан і листя!"
Дуб усміхнено киває,
Своє гілля розправляє,
Вітерець листям шумить,
Літом добре усім жить...
Ходить літо коло броду,
Розлива тепло і вроду...
Намагаюсь я вловить,
Красу свою відновить...
Та мені це не вдається,
Вітер з мене вже сміється,
Ніби каже: "Зупинись,
До чоло свого торкнись...
Ти ж бабуся вже старенька,
Ходиш тихо помаленьку,
Дякуй Богу, що живеш,
Та й минуле ж не вернеш!"
Ходить літо коло броду,
Розлива тепло і вроду...
Я тепло те відчуваю,
Що стара й без вітру знаю!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882386
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2020
автор: геометрія