[b][i]Горять у морі золотавім соняхи,
обласкані промінням та зігріті,
Мов поцілунком тягнуться до літа,
і хвилюванням цим - забракло подиху….
Такі вони зворушливо-тендітні
Та полум’яні в почуттях незнаних –
Здавалось, це енергія коханих,
Застигла у жовтавім моноліті.
І тягнеться вогненно- теплим личком
Вся сонячна душа, яка дрімала,
Чекає в сподіваннях зустріч-спалах –
Побачення із літом її кличе…
...і це чекання, як сама любов - величне.[/i][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882437
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2020
автор: Білоозерянська Чайка