[i]« А ну-ка песню нам пропой,
веселый ветер...»[/i]
В.Лебедєв-Кумач
У Лету лечу – запорожці чекають,
усе доганяє війна.
Уже добігаю до самого краю,
де сяє ясна далина.
Із далечі тої ще чую привіти
і тихо ковтаю сльозу.
Оманливе щастя минулого світу
у кузові ЗІСа везу.
Яка ностальгія за кіноекраном
у пеклі глухого села!
Які уявлялися міфи роману,
куди нас еліта вела!
Ось-ось дочалапає решта до раю.
Примара союзу усе ще блукає
у серці Європи – Русі.
Висять кумачі і линяє свобода,
у вічній опалі лихого народу
йдемо по кровавій росі.
За мотивами
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882468
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882478
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2020
автор: I.Teрен