Заховаюсь від грому в розмові з тобою,
В час вечірній у бесіді тихій є суть.
Хай лякає природа швидкою грозою
Та у серці тепло й крила в небо несуть.
Гріє чашка гарячого чаю уяву
І душа у чуттєвість, назад, робить крок.
В ту єдино-бездумну, не в кори́сть, заставу,
Де сплетіння двох тіл хороводять танок.
Я і ти, і схилялася вічність над нами
В неповторності доторків вуст, трепет рук.
Омивалось єство у нетлінні гріхами,
А з грудей виривавсь торжества твого звук.
І так щемно-солодко ставало відразу,
Притихала щаслива, ти поруч сопів.
В порталі зі світла подавали трапезу,
Порційне кохання, де не треба і слів.
11.07.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882510
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2020
автор: Валентина Ланевич