Похилився мій паркан
І дах зажурився.
Я уже давно не пан:
Немов з курсу збився
Задерикуватий ніс
І смішливі очі…
Все це час у даль поніс –
Робить, що він хоче.
О-о, це ворог ще й який!
В свою щедрість грає,
Та приблизить буревій
І в собі сховає…
Зажурився дід злегка –
Пішов в люди зі двора..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882542
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2020
автор: seroglazka