У повний місяць часом береги
Свідомості розходяться і тануть...
Й химери снів виходять із туману,
Ці розуму ясного вороги.
Примари ненароджених ідей,
Скелети мрій, які в життя не вийшли...
В параді нереальнім і невтішнім
Десь і кохання втрачене іде...
І раптом пізнаю серед тіней
Знайому постать, ту забуту казку...
Заходь на чай, на кілька слів, будь ласка!
Але й вона забула вже мене...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882549
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2020
автор: Анна Шульке