рахуючи кожен крок
ходити навколо тіні,
плекати на скронях іній,
спаливши думок клубок_
>
останні з коротких слів
розкладено по полицях,
в ілюзій сухій криниці
прозорий фантом зотлів_
>
на паузі подих_ час
пірнути у неминуче,
зірвавши вінок колючий,
зламавши цупкий каркас
останньої з пасток гри,
позбутій віднині правил,
із дзеркала хтось лукаво
шепоче : “назад коли...?...”_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882580
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2020
автор: Ки Ба 1