Холодний місяць світиться вгорі,
Накрила мертва тиша все навколо,
Лежить пергамент білий на столі,
А я сиджу і дивлюся на нього.
Безмежна кількість в голові думок,
Та вибрати лише одну так важко...
Перо в руці, а на столі листок
І поряд вже напівпорожня пляшка.
Так темно й загадково за вікном,
Навколо спить все, морком покрите,
А небо десь за чорним полотном,
Що зорями, мов голками пробите.
Десь там собачий гавкіт в далині
Лунає і ніяк не вгомониться,
Горить самотнє світло у вікні,
За ним сьогодні теж комусь не спиться.
В полоні тих нав'язливих думок
Так сумно, наче місяцю на небі,
Одному серед безлічі зірок,
Що світять, та не гріють при потребі.
Я виглядаю з моря відчуттів
Натхнення мого золоте вітрило,
Та якось все не вистачає слів,
І струни на гітарі вкрились пилом.
Немає. Не прийшло - то створю сам.
Ковток вина спроможний все змінити,
Він здійснює незнані чудеса,
Коли мені так хочеться творити.
Холодний місяць світиться вгорі,
Лиш мертва тиша за вікном навпроти,
Думок безмежна кількість в голові,
Поезія в устах, на пальцях ноти.
12.07.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882662
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2020
автор: grotath