Вночі я придивляюся до голих стін:
Ні вогників, ні блискоту, ні мерехтінь.
Минулого уявна відступає тінь.
Ні шепоту, ні шурхоту, ні почуттів.
Безмежність пустоти - і витягнувся нерв.
Втекти б із німоти беззвуччя врешті-решт.
З полону павутинного думок, манер.
Не вичавиш із ночі денний фреш.
Почути б пісню в суєті життя років.
Відраду серцю поглядом знайти пора.
Бо хтось крилатий, ніби в душу прилетів,
Встеляючи шарами світла і добра.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882690
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2020
автор: Світлая (Світлана Пирогова)