Між нами знову - одинока прірва.
Між нами – ні на слово каяття.
Обра́зам і сльозам немає міри!
Втрачає сенс розколоте життя.
Я підняла угору білий прапор.
Немає сил боротись. Я здаюсь!
Відмовилося військо йти в атаку.
На поле битви більше не вернусь!
Не воїн я! Я здамся у полони!
Замкнусь в собі, принишкну, промовчу…
І лиш вночі, долаючи безсоння,
Чуже ім’я жада́но прокричу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882699
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2020
автор: Тетяна Мошковська