Небо Київське в танці здіймається,
Наче птах білий, вранці летить.
Ліпше Києва міст не стрічається!
Ви, вже, Риме й Париже, простіть!
Зві́льна місто моє прокидається,
Як добачить каштанові сни.
В Київ точно будь-хто закохається,
Хоч до того й не знались вони.
На узгір'ях - яке ж вільне дихання,
Думи мі́ста гортають мої:
Одкровення, завзятість і стримання...
Розставляються кра́пки над "і".
⠀Ліхтарі на узвозі Андріївськім,
Мов на варті, мовчать і не сплять.
Шпилі баштові на Володимірській,
Наче оклику знаки, стоять!
Я проїзди люблю забруковані.
Ех, Подоле, сумний ти чомусь.
Відчуття в мене є, що заснована
Десь отут славна Київська Русь!
Дворик давній вчування не змінює,
Місцем є: розумінь і проще́нь,
Самобутнє тепло випромінює,
Пахне хлібом і свіжим борщем!
⠀Півгодини, де - Проня Прокопівна,
Ліцеїст однокласницю жде,
Блиск в очах видає, що - закоханий,
Чи не при́йде вона й підведе?! -
На Троєщині в подруг балакає
І про нього плеска́ язиком!
Боже мій! Як жінки всі однакові! -
Київ тут - ні при чому цілком!
А при чому: бузко́вий, каштановий
Квіт, що рясно дарує весна,
Сліпить о́ченьки травень тюльпановий
І плюсує асфальт імена!
⠀В надвечір'я трубою кіт з гідністю
На горище ступа́, мов герой.
На Житомирській став знаменитістю -
Київ був би без нього не той!
Нічка Київом потім милується,
Сяйво лине у кожне вікно,
Про лице місяць я́сний піклується
І глядить на дзеркальне Дніпро.
Догорів захід томний схвильовано,
Акварелі ночіють мої,
Заворожено та зачаровано
Підбираю акорди твої...
Оригінал
Небеса закружились над Киевом
белой птицей на вздохе зари.
Городов не встречал я красивее,
вы простите мне, Рим и Париж.
Не спеша город мой просыпается,
досмотрев свой каштановый сон.
В Киев ты незаметно влюбляешься
Если вдруг, не был сразу влюблен.
Ах, как дышится на холмах твоих,
Твои думы листают мои
Настроения, откровения…
Расставляются точки над «и».
2.
Фонари исторически пыльные
спуск Андреевский сторожат.
На Владимирской - башни со шпилями,
что ни дом - восклицательный знак!
Я люблю твои улочки узкие,
ах, Подол, - утонченная грусть.
У меня есть такое предчувствие:
где-то здесь начиналася Русь.
В старом дворике чувства прежние,
я здесь понят и, значит, прощен.
Жизнь вчерашняя… по-домашнему
пахнет хлебом и свежим борщом.
3.
Полчаса возле Прони Прокоповны
лицеист одноклассницу ждет.
Он влюблен, він напевно закоханий,
Аз неужто она не придет?
А она у подружки с Троещины
заболталась, и кстати, о нем.
Боже мой, как похожи все женщины…
Киев здесь, Киев здесь ни причём.
А причем каштан, и сирень причем
И, конечно, причем весна.
Глазки светятся в мае месяце
и плюсует асфальт имена.
4.
Вечерком, сохраняя достоинство
по трубе продвигается кот.
Он король чердаков на Житомирской
и без него был бы Киев не тот.
Ляжет ночь - украинская ніченька
Включит звездочки в каждом окне...
и Луна подрумянила личико,
глядя в зеркало с именем Днепр...
Догорит закат страстно медленно -
алый свет акварельной любви...
Заколдованно, очарованно
подбираю аккорды твои.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882733
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2020
автор: Юрій Шибинський