Древнє місто Житомир - хранитель легенд і містерій.
У прадавні часи колосились ячмінь і жита.
Крізь століття ясніє в полоні казкових феєрій,
Мов його не торкнулись натомлені, сиві літа.
Височіє на пагорбах в жовтогарячих загравах,
Зашарівшись в обіймах лісів і хвилястих річок.
Потопає в смарагдових парках, квіткових розмаях,
Зачарований співом пташиним і сяйвом зірок.
Візерунком ажурним сплітають мости зелен-місто,
Крадькома відімкнувши пейзажі таємним ключем.
Вихваляються тим, що розсипані сяйним намистом,
Що ціловані ранками, сонцем і вмиті дощем.
Зберігає Житомир в літописах зболені згадки
Про нашестя татар, що його руйнували ущент.
Лютих воєн жахи і голодних років лихоманки
Закарбовано в цей історичний, старий документ.
Потрясіння і війни повільно вщухали, не вічні!
Затягнув гострі рани невтомний, безпристрасний час.
Відродилось з руїн і постало у величі місто.
Розцвіло дивоцвітом і безліччю славних окрас.
Прикрашають його куполи величавих соборів.
На сторожі обітниць стоять старожитні церкви.
Зачаровують погляд скелясті, замріяні гори,
Утопаючи в чарах своєї земної краси.
У задумі застиг мовчазний камінь-велетень - свідок.
Рік народження міста чатує із року у рік.
Бо славетний Житомир - здобутків і знань осередок,
Що лишає в серцях незабутнього спогаду слід.
13. 07. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882754
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2020
автор: laura1