Білі хмари, як отари,
По небу пливли,
Синяві його безкраїй
Краси додали...
Попливла б і я за ними,
Та безкрила я...
Для них рідне Небо синє,
Для мене - Земля!..
Я за хмарами полину,-
Звісно, у думках...
Уявлятиму картину,
Що побачу там...
Там безмежнії простори,
В який бік не глянь...
Сонце, Місяць там і Зорі,
Й незміряна даль...
В Галактичному* просторі
Є скупчення Зір,
І Туманності із пилу,
Ще й газу без мір...
Наша Сонячна Система,-
То Молочний** Шлях,
Її вивчення - це тема
Наукових праць...
Я ж, як кожная людина,
На Землі живу,
І Земля для мене мила,
Я її люблю...
Та люблю й спостерігати
Я і в небесах,
Бо цікаво мені знати,
Що там є і як?..
Білі хмари, як отари,
Кличуть мене в даль...
Те, що я живу безкрила,
Мені і не жаль...
Вистача на Землі дива,
Як і в Небесах...
І була я тут щаслива
Не лише в думках...
Тут і буду доживати
Свого віку я...
Рідну Землю прославляти,-
Місія моя!..
*Від Галактики - космічні системи, що складаються
з газових туманностей, розсіяного газу та пилу.
** Народна назва Чумацький Шлях, містить понад 100 млрд Зір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882844
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2020
автор: геометрія