- 1 -
Від похрещення держави
крові й літ, сплило чи мало
Вої, честь, собі знайшли
князю, славу здобули.
Вже, посічено, з дубів
прадідівських Даждьбогів
Й новой віри, слово, плине
куди й камінь не докинеш.
Вже, під знаменом, Христа
б’є, поганих, Русь свята
Перед боєм пісня лине:
- З нами Бог!!! Так, русич гине.
Спів, летів, на край землі
- З нами Бог!!! Щит багровів
серед степу, диким маком
Той, з ким, Бог
в бій йде, без страху!
На кольчугах, вітязів
сонце, тисячу разів
Ніби, Сил Небесних, слава
відзеркалилось яскраво.
Йду на ви! – як, Святослав
Славу котрий здобував
із, мечем, на полі бою
русичі - хоробрі вої.
Ми, общербимо шаблі
об шоломи, на чолі
Загартованой, стрілою
лук, напружим
Спис, у бою, переломимо об вас…
- З нами Бог!!! На стязі, Спас!
- 2 -
На конях у Дикім полі
скачуть юні й сивочолі
Наче, сірії вовки
їх, нащадки - козаки.
Між річок, де, дуб, розлогий
де, засіки та остроги
Де блука, прадавній див
лихо, котрий, сповістив
Князю, Ігорю, в поході
літописний край, та й годі…
Диким згарищем, стоять
стародавніх «Аз» і «Ять»
Городища, понад Пслом.
Човнярі, правлять веслом
де, Сума тече, розлога
Де, надія, лиш на Бога!
Миколай, що творить чудо
на хорогвах, плавців, буде.
А, велику хоругву
генерального стягу
Охоронить, Білий Ангел
Михаїл, з мечем Архангел.
Так, під сінню, Божа чуда
сто черкас, з Ставищ, прибуде.
З дітьми, з крамом
віз ведуть, дужі воли.
Інші, йдуть.
Обирають, стратегічний
пагорб, між річок криничних
Схил, високий, кресаний
камінь, водой тесаний.
А, щоб їм, не сумувати
цар, звелів, сволок зрубати.
От, і звідки ж, взятись суму?!
Є, Сума ріка! Знов гумор
нетверезих язиків
Ну, а може, «Хтось» звелів.
- 3 -
Знамено, потрібне царю
наче, дужий вітер, хмарі
Стяг, військовий, героїчний
символ - боротьби, трагічний.
Бо, «помазанику» Божу
Вишній, звісно ж допоможе
Накивати, п’ятами
й керувати, ратями…
У новітньому острозі
що, повстав, при допомозі
Працьовитих - вояків
буде полк, знов, цар звелів.
Щоб, хрещєнеє лицарство
боронило, краї «царства»!
І у пітерськім покої
оте все, було, в «покоє».
Та, навколішки ставали
як, під милість, прибігали
Богородиці – Покрови!
Щоб, доручені Синові
віддані, пожертві Його
Примирились, грішні, з Богом.
Бо, молитвами, в скорботах
Чиста Діва, не погордить!
Захистить, Благословенна
серед лих, та літ буремних.
Посередницею стане
Покрова, між куренями!!!
І по молитвах, козацтва
що, супротив, «святотацтва»
У бою, святая Діва
відчайдухів захистила.
Дві, полкові хоругви
з, Богородицей, були!
В, білих шатах, Пресвятая
з Ней, Христос.
В руці тримає
на однім, знамені, книгу
В другім, берло!
Та, інтригу
полумісяць, довершає.
Бо, на нім, стоїть Святая
між небесної блакиті…
Хоругви – ікони, шиті.
На зворотній стороні
Михаїл стоїть в броні
Воєвода військ Господніх
меч, трима, та щит
Щоб, жодних
не лишалось, сумнівів
Хто, черкас, до бою вів.
А на другому, Микола
з Мирлікій, що, чуда творе
Він, тримає, церкву Божу
й гострий меч.
Супрот, ворожих
басурманських вояків
Щоб, не хрещений, тримтів!
Одинадцять знамен було
у полку. Сума, почула
спів, знаменний, перед боєм
й антифон до Пресвятої.
- 4 -
Йшли літа, змінилось діло
самобутність, посивіла
І женці, старезну, жнуть
нововведення грядуть.
Ось, колись тоді, коняка
здужав «Тьотю…», неборака
Щоб була, відчутна суть
які, введення, грядуть.
Катерина друга, була:
німфоманка. Що, відчула
як змінить історію
Зміст, та траекторію.
В її, пітерськім кублі
були, гади, чималі
Так, в крамниці, з посудом
зібрались слони, гуртом!..
Серед них, філософ дивний
публіцист, історик він
Тайний, діючий сановник
ще, й в просвіті, має чин.
Член, массонів, в Пітер ложі
потім, член, капітула
Князь, Щербатов, на все гожий
вірний пес, свого царя.
Єтнографію, поправши
він, синопсиси любив.
(рос.) «Бєспорядочно і смутно
он, француз, пєрєводіл…»
Написав, роман, безглуздий
у, Христа, не вірує
Мрійливість, у чуда Божі
розумом «парірує». (рос.)
І, такому от, хлопчині
доручають скласти, герб!!?
Слобідських полків
знамена, він, як вгледів!??
Ледь, не вмер!!! Так
щоб, знищити, коріння
вільнодумних козаків
(рос.) «Міхаіл Міхалич», гнівно, синопсить…
Гуглить, не вмів!
І вспливло, десь на паперах
як, черкас, у царя був:
- В, полюванні, загубив він
дві суми…Й тоді відчув
отаман
що місце, теє
Кабанів, загнавши в кут
Герасим, місцевість вгледів
між, річок!.. Фортеці, буть!!!
Є дописка: - Їм, не дано
за роки, будови, гріш
Бо, місцевість, від татарів, за людьми…
Це ж, в спину ніж!
Ми, будуємо на місці
де, у дива лиш, права
До, Гетьманщини, підлізли
як найближч, такі дива.
І, Кондратьєву, звеліли
почекачи посланців
- Будуть гроші!!! Полетіли
з, золотом сумки, у вир…
Так от, ніби було, дано
але, нічого, узять
А, про торби, байку гарну
Катря, звелить: «Утвєрждать!» (рос.)
З того часу, на знаменах
ілюзорні, три суми
Що, замість, ікон, нашито
недолугими людьми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882848
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2020
автор: Максим Шелест