Слова чомусь утратили свій смак.
З них вигоріла вся яскрава фарба.
Не рвуться, як зазвичай, до атак,
Скриплять, немов стара облізла гарба.
А ще недавно дихали вогнем,
Теплили душі і довкола простір,
Ходили сміло попід руку з днем,
До друзів набивалися у гості.
Мовчать сьогодні, мова в них німа.
Набрали в груди вікової тиші.
Є сцена. Глядачі. А слів нема.
Порозбігались, мов по норах миші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882990
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2020
автор: Крилата (Любов Пікас)