***
Не легко бути іноді таким
як любі друзі – і святі, і милі...
і патріоти... ніби, а між тим –
оригінальні та незрозумілі.
***
Баламути всім не по душі
як аґенти п’ятої колони
у краю (не зайві, та чужі) ,
де, неначе раки, у «коші»
варяться взаємо-епігони.
***
Себе показали новатори із неоліту.
І півень співає, йому і зозуля кує,
з якою, буває, немає про що говорити,
та лізе у душу, а вже як залізе, плює.
***
Поранені слова лишають шов.
[i]Ходя[/i] у ліс або [i]гуля[/i] у полі,
освоюємо класику поволі...
а я, дурний, до того не не дійшов
і не пишу, – [i]ув[/i] осені, [i]ув[/i] Олі.
***
Відають лелеки
і лиси із казки, –
[u]ображати легко,
а миритись тяжко. [/u]
***
Шукають правду у житті
і неофіти, і поети,
а слави і комфорту ті,
кому бракує марафету.
***
Усі ідуть до свого по своє.
Торгують і політики, й поети
собою... сальдо мало що дає,
а бульдо – як заглянути в досьє:
які кульбіти, сальто, піруети!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883044
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2020
автор: I.Teрен