Я вас любила, як лелека лет,
Немов овечки влітку полонину.
Я вас пила, неначе божоле,
Стелила вами в ніч собі стежину.
Вкривалась вами, як пірнала в сон,
Уранці вас у коси заплітала.
Здавала душу вам сама в полон.
Та рідною усе ж для вас не стала.
Лиш Бог читав до вас мої листи,
В яких чуття пелюстки розкривало.
Та осінь йде і мусить відцвіти
Все, що так буйно в серці квітувало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883134
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2020
автор: Крилата (Любов Пікас)