Олівці кольорові лежали
На моєму та брата столі.
Ми ще вчора так сильно бажали
Щоб вони малювали самі.
І тепер, на столі, на моєму
Світить сонце у кольорі барв,
А у братика носик червоний
Ніби рак його добре щипав.
На стіні намальована ненька
І обличчя у неї смішне
Подалік намальований тато
І привітом вітає мене.
А олівчики наші в коробці,
Так тихенько собі хихотять.
Вони знають, що більше
Ніколи
Ми не будемо тепер малювать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883139
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2020
автор: Олена Собко