Холодний вечір, літня тиша,
Лише верба собі колише.
А небо, мов простора ніша,
По ньому Бог зірками пише.
Крізь жалюзі сплелися тіні.
Ці ліхтарі завжди незмінні,
І мовчазні й такі чарівні.
Усі будинки, мов шпаківні.
Упала ніч, втомились очі.
Усе живе заснути хоче.
Читаю мантру, погляд точу.
А Бог сміється, щось шепоче...
18.07.20 ©Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883176
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2020
автор: Моряк