Я ж ніби революції дитя

Я  ж  ніби  революції  дитя.
Я  ж  ніби  Сонця  пам'ятати  маю  схід,
Шлях  зарева  палкого  по  Вкраїні!

Мине  життя.
Студентські  будні  скінчаться  війною.
А  мати  -  в  сльози,  тремтячи  від  страху.
А  чи  від  безнадії.

"Я  з  тобою!
Я  ніц  не  буду  добувать  брехнею!
Я  буду  чинно  людям  слугувать!
З  тобою,  обездолений  народе,
Іти  у  світ  сльозливою  журбою!"

Зимовий  бій  досяг  вже  апогею,
А  ідеали  вичерпала  кров.
Лиш  думка  про  невизначене  завтра
Спиняла  думки  розсуду.
Немов
це  мало  сенс.

Розруха.
Божевілля.
Постали  самоназвані  кати.
Тепер  вже  сила  -  плуг.
А  правда  -  рілля.

Кроїли  розум.
Душу  розкроїли.
Та  не  дістали  духу  каяття.

Я  пам'ятаю:  дзвони  гомоніли.
Ба  ж  ніби  революції  дитя.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883257
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2020
автор: Богдан Єрмак