Безсилий гнів
Від слів холодних, кинутих недбало,
Розсипавсь мороком й полинув геть у даль.
Не треба слів…
Байдужістю Ви все мені сказали,
та дріб’язкова вже ця незначна деталь…
Німа печаль,
Що підступила з чорними птахами,
Гуртом знялася й відлетіла в чужину.
Пустий причал,
У світі, де ми трепетно кохали,
Думки невтішні я подалі віджену.
А час іде…
Загублене життя в торішнім листі
відшукано, але то справа непроста…
Зірву з грудей
із Вас – дешевовартісне намисто
і відчуватиму все з чистого листа…
З нуля життя
почну тепер сама в чужому місті
щезає слід дешево-штучних намистин.
і в небуття
відійде з Вас підроблене намисто -
не каяття...а пізні декілька сльозин.
(Картина Витушко Євгенія "Осінь".)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883268
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2020
автор: Білоозерянська Чайка