[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SL_cumHpPEc[/youtube]
Вона невпинно задивлялась вдаль.
Годинник восьму відбивав навпроти.
А залізнична диво-магістраль
Несла назустріч довгожданий потяг.
І там десь він вертаˊ з тяжких боїв,
Її єдиний, любий серцю, воїн.
І він живий. Так, він живий, вцілів,
Хоч без ноги, її в бою – надвоє.
Ще тільки мить – і досить тих розлук.
Одна лиш мить – і потяг на пероні.
Он під коліс і серця перестук
Замерехтіли номери вагонів.
Спинився потяг, зупинився час.
Вона його впізнала на сходи́нці.
Між галасливих велелюдних мас
Вони були, здавалось, наодинці.
Упала сумка, їй услід – рюкзак.
Не треба слів, промовлять все обійми.
І стане вмить як добрий віщий знак
Те їхнє «Ні!» смертям, розлукам, війнам.
26.03.2015 р., збірка "Шлях додому"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883274
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2020
автор: Надія Бойко